Від одного із кращих директорів гімназій Київщини у приваті отримав листа, який мене глибоко засмутив... І.ЛІКАРЧУК



 На Файсбуці побачила посилання на лист Ігоря Лікарчука, який наводить лист-крик душі (справедливий і навіть дуже!) одного з кращих директорів Київщини про ЗНО у п"ятницю, 24 квітня. Шанований педагог пише ТЕ, про що думають сотні тисяч батьків та учнів, тисячі учителів української мови та літератури. Цитую і коментар, і лист. Шановний Ігор Леонідович, напевно,  давно   не мав дотичності до перевірок КРУ, які раз на 5 років є у кожній школі, тому звинувачує директора у відсутності ініціативи. А хіба він сам може це вирішити , написавши наказ. А як платити тоді зарплату учителям? Куди перенести той тиждень, щоб вичитати години і виконати програму? Чому про ці нововведення з ЗНО не було сказано заздалегідь, а тільки на початку навчального року? Чому в 1 тесті є фактично 2 предмети з немалим обсягом матеріалу? Чому до інших предметів ЗНО учні мають значно більше часу? Чому недовіра тільки до учителів української мови та літератури? Чому золоті медалі стали "притчею во язицех"? Звідки така упевненість, що вони "липові"?  Де довіра до учителя з його і так жертовною роботою на фоні нинішніх цін? Більше запитань , ніж відповідей... На жаль...

Від одного із кращих директорів гімназій Київщини у приваті отримав листа, який мене глибоко засмутив:

"Шановний Ігорю Леонідовичу!
Пишу Вам у світлий Пасхальний тиждень, тому і зміст цього повідомлення, як на мене, відповідний – добрий і щирий, з переживанням про наших випускників.
Переконаний у тому, що не спеціально поставили ЗНО з української мови в п’ятницю – останній день навчального тижня. Бо ж уже десь з третього курсу педуніверситету студенти вже знають, що навіть контрольні учням шкіл по понеділках та п’ятницях не варто ставити, бо очікувані результати будуть нижчими, ніж в інші дні робочого тижня.
Стверджую, що не спеціально Міністерство освіти і науки України не дає жодного дня, вільного від уроків, для випускників перед ЗНО з української мови і літератури принаймні для психологічного налаштування.
На жаль, учитель – у поки що не перебудованій системі освіти – чекає вказівок, щоб не давати в останній перед ЗНО тиждень контрольних та самостійних робіт з інших предметів. В Австрії навіть законодавчо заборонено давати більше однієї контрольної на тиждень, а це – ЗНО!
Якби мій лист був лихий, то він би звинувачував Міністерство освіти і науки, що все це робиться навмисно, щоб «накрити мокрим рядном» школи та вчителів: мовляв, он як ви навчаєте! - в черговий раз зробити висновок, як у проекті відомої Концепції, що вчитель «деградує», що знання дітей неглибокі, що медалі «липові»… Може, бувають і «липові», може, і доцільність нагородження ними сумнівна, але від розумового і психологічного навантаження та переживань втрачають свідомість не «липові» претенденти на медалі, а достойні – найкращі з кращих – учні.
По-доброму стверджую, що ми, освітяни, всі разом у питаннях ЗНО щось упускаємо за принципом: «ліс рубають – друзки летять».
До проведення ЗНО з української мови і літератури – 24 квітня, залишається 4 робочі дні. Закликаю керівництво Міністерства освіти і науки України, дирекцію УЦОЯО, Вас особисто, Ігорю Леонідовичу, як людину, яка має значний вплив на процеси в освітній галузі, виступити з рекомендаціями до управлінь освіти, керівників шкіл щодо того, яким має бути процес навчання у дні перед першим для цьогорічних випускників випробуванням – ЗНО з української мови і літератури.
Можливо, дати їм хоча б три дні перед ЗНО для психологічного налаштування, з’ясування найскладніших питань, систематизації знань, просто для фізіологічного унормування часу навчання і відпочинку. Адже якщо цього не зробити, то для добросовісного учня – щоденні 7 годин уроків у школі, 3-4 години для підготовки домашніх завдань, а ще – підготовка до ЗНО. Добросовісний учень до наступної п’ятниці буде «вичавленим лимоном», а попереду ж у нього – іспит, який, без перебільшення, - вплине на все його подальше життя.
Передбачаю, що хтось скаже, що надати випускникам 3 дні за рахунок уроків для підготовки до ЗНО – у позаправовому полі: а раптом із учнем щось трапиться і т.п. Ризики очевидні, проте згубний вплив на здоров’я сотень тисяч добросовісних випускників через перевантаження – це хіба не ризик? – Це насправді виклик! А правову базу формує саме міністерство, керуючись здоровим глуздом.
Якщо ми дійсно думаємо не лише «зробити зріз» знань, і потім негативними результатами «смакувати», а справді турбуємося про здоров’я випускників, чистоту процесу ЗНО, ми зобов’язані щось іще зробити.
А учні та їхні батьки будуть вдячні за те, що влада хоч інколи про них щумає"

Чому цей лист мене засмутив? Та тому, що один із кращих керівників і досі ЧЕКАЄ. Чекає команд, розяснень, доручень, коментарів від чиновників. Замість того, щоб брати на себе відповідальність і приймати рішення. От Вам і автономія, і педагогічна свобода... Прикро. До реформ у системі управління освітою нам іще дуже далеко. І, головне, що навіть у рамках чинного законодавства наші кращі директори НЕ ХОЧУТЬ БУТИ АВТОНОМНИМИ І НЕЗАЛЕЖНИМИ. Зважте, що інформація про проведення ДПА у формі ЗНО зявилася не учора, а чотири місяці тому. Часу для прийняття рішень і проведення консультацій було достатньо. А тепер волаємо: "Скажіть, як зробити...". Шановний, пане директоре. У сучасному менеджменті є таке правило: "Кожен має нести свій чемодан". У Вас свій чемодан, а у Міносвіти та УЦОЯО - своі. Нести Ваш чемодан ні МОН ні УЦОЯО не буде. Ми ж не просимо Вас нести наші чемодани.