Про себе

Я - вчитель, мама, поетеса, людина, яка знайшла себе і своє місце у житті.
Працюю в найкращій школі у світі - у Тернопільській спеціалізованій школі №3 з поглибленим вивченням іноземних мов. Живу у найкращому місті - файному місті Тернополі. Наді мною - синє небо моєї рідної України. У мене - найщиріші колеги, найрозумніші діти, найкращі батьки. У мене - коханий чоловік, який усе розуміє; улюблений син, у якого найтепліше серце; найрідніший собака Філ, у якого всерозуміючий погляд. Все це - у моїх віршах.

***
У світ приходимо для праці і добра,
Збираєм миті щастя по краплинах,
Ідемо шляхом перемог і втрат,
Шукаєм долю на крутих вершинах.

Вона ж , насправді , вибирає нас,
Веде за руку вперто за собою,
Не залиша  на самотині ні на час,
Як плачемо-тихенько сльози витирає.

Бо так закладено для нас в житті:
Пройти стежки,  не ходжені ніким ,
Залишить слід , потонути  в юрбі
І щезнути , розтанути …як дим.

Спасибі , доленько , що вибрала мене,
З тобою разом сестри ми по крові.
Спасибі, доленько ,за тугу, що мине,
Зростуть із неї пагони любові.


****

Мене не  можна затиснути в рамки
Буденної сірості, облудної суєти…
Я - жінка зовсім з іншої планети:
Не втримати мене  і  пута не вдягти.

Не виношу образи і сваволі ,
Втомилось серце відчувать грозу.
Я трохи звір , я не люблю неволі.
''Я вирвуся , хоч лапу відгризу…''

***
Холодний морок огортає душу…
Які  метуть  в   ній бурі -сніговії,
Вирують -плачуть  хуги та завії -
Та у житті й це пережити мушу…

Усе минає , все проходить з часом…
Палке  кохання , зустрічі до ранку,
Міцні обійми , мрії до світанку -
Усе зникає ,тишкне раз за разом…

Єдиний, хто не змінюється, час…
Він мудрий: знає, що усе минеться.
І крізь тумани  сонечко прорветься-
Усе із долі візьме  кожен з нас.

То ж дай  нам, доле, мудрості і змоги
Стерпіти те, що треба пережити,
Прийняти ,що не зможемо  змінити ,
І чистоти душі не кинути під ноги.

***
Скільки літ тобі?  Ой багато…
Та хіба лиш у цьому суть?
Скільки щастя в них? Кіт наплакав…
А роки , як туман , по воді пливуть.

Скільки справ в тебе? Ой багато…
Та  хіба успієш  усе зробить?
Скільки втоми в них? Кіт наплакав…
А літа летять ,час ,як вітер,мчить.

Скільки в тебе мрій? Ой багато..
Та хіба зумієш   їх лет спинить?
Скільки  збулось з них? Кіт наплакав…
А думки,  як пісок, що згори летить.

Скільки бід пройшло?Ой багато…
Та хіба ти спробував  горе обминуть?
Скількох  мук позбувсь ? Кіт наплакав…
А тривоги , як  ріки , по землиці течуть.

Скільки  б жити ще ? Ой багато…
Та хіба ми у силі  продовжити путь?
Скільки часу в нас? Кіт наплакав…
А літа , як роса, по траві пливуть.